Нарощування кісткової тканини для імплантів
Нарощування кісткової тканини потрібно для більш безпечної імплантації. Сама процедура хоч і складна, але не викликає проблем у пацієнта за умови, що він виконує всі рекомендації лікаря. Звичайно, збільшення кістки не завжди потрібне. До остеопластики звертаються лише у випадках не можливості надійно встановити імплант звичним способом.
Особливості нарощування кісткової тканини
Нарощування кісткової тканини – це спеціальна операція, яка повертає потрібний об’єм кістки, роблячи її придатною для успішної імплантації. В першу чергу це дозволяє підвищити стабільність установки імпланта та збільшення жувального навантаження. Зазвичай цю процедуру проводять у випадках, коли зуб був відсутнім тривалий час. Розсмоктування кістки – це природний процес, який може унеможливити інтеграцію імпланта.
Атрофія тканини буває двох видів: вертикальна та горизонтальна. Під час вертикального зниження кількості кісткової тканини суттєво знижується її висота, а при горизонтальному – ширина. Відповідно до цієї інформації обираються методи відновлення потрібного об’єму кістки.
Коли потрібно нарощувати кісткову тканину?
Процедура остеопластики проводиться у випадках:
- тривалої відсутності зуба;
- зниження кількості кісткової тканини через захворювання або травми;
- не достатній об’єм тканини через фізіологічні особливості.
Встановити чи достатньо кісткової тканини для імплантації може лише лікар. Тому перед кожною процедурою проводиться детальна консультація та огляд.
Етап діагностики
Лікар, який буде проводити імплантацію проводить первинний огляд пацієнта перед процедурою. Це дозволить йому отримати інформацію та проаналізувати її. Відповідно даних вирішується подальший алгоритм дій та нарощування кісткової тканини. Оцінюється об’єм, щільність та особливості щелепи. Лікар має ретельно дослідити чи вийде надійно встановити імпланти. Важливо враховувати всі ризики та передбачити потенційні проблеми, щоб уникнути їх на етапі планування.
Коли не можна нарощувати кісткову тканину?
Не рекомендується проводити остеопластику у випадках:
- куріння пацієнта;
- недостатньої гігієни рота;
- наявних хвороб рота та зубів;
- проблем з носом та гайморовими пазухами;
- наявності гострих інфекцій;
- загостренні хронічних хвороб;
- відновлення після складних хвороб;
- вагітності.
Категорично заборонено проводити процедуру:
- з наявністю пухлин області голови або шиї;
- з наявністю поганого згортання крові;
- у випадках складних ендокринних або обмінних хвороб.
Стан пацієнта напряму впливає на ефективність процедури.
Види проведення процедури
Всього розрізняють три основних варіанти проведення нарощення кісткової тканини. Серед них: розчеплення альвеолярного відростка, підсадка кісткового блоку, спрямована кісткова регенерація.
- Розчеплення альвеолярного відростка частіше потрібне для горизонтального нарощення тканин. Можна одразу поєднувати з імплантацією та краще підходить для випадків, коли стінки щелепи міцні. Під час цієї процедури кістка надрізається, а проміжки розширюють і заповнюють спеціальним матеріалом. Операція запускає природний остеогенез.
- Підсадка кісткового блоку передбачає відновлення висоти кісткової тканин. Зазвичай використовують кістку самого пацієнта, оскільки дуже часто організм може відштовхувати донорський матеріал. Зверху кістки поміщають блок, який видобувають з іншої частини щелепи та фіксують гвинтами. Вся конструкція закривається спеціальною мембраною.
- Спрямована кісткова регенерація активізує тиск та ріст власних кісткових клітин. За допомогою цієї процедури вдається відновити потрібно широту та висоту щелепи. Для цього потрібно використовувати спеціальні стимулятори росту або матеріали пацієнта.
Матеріали для нарощування кісткової тканини
Аутогенні матеріали
Цей матеріал добувається з кістки самого пацієнта. Зазвичай його отримують з таких ділянок, як підборіддя, горби верхньої щелепи, тіло або гілки нижньої щелепи, ребра або клубова кістка. Аутогенний трансплантат ідеально сумісний з тканинами щелепно-лицевої області, що забезпечує 100% приживлення.
Ксеногенні матеріали
Це природний пористий гідроксиапатит, отриманий з кісток тварин (зазвичай биків або свиней). Його ретельно очищають від білків та стерилізують. За своєю структурою він аналогічний кістковій тканині людини.
Аллопластичні матеріали
Цей матеріал походить від іншої людини. Кістку попередньо обробляють, подрібнюють і стерилізують, щоб уникнути відторгнення. Найчастіше використовується ліофілізований алогенний кістковий імплантат.
Рекомендації після нарощування кісткової тканини для імплантів
Після проведення остеопластики слід прикладати холодний компрес на прооперовану ділянку протягом першої доби. Компрес слід тримати 3-5 хвилин кожні 15 хвилин протягом двох годин. Протягом першого тижня важливо вживати лише нейтральну рідку або подрібнену їжу кімнатної температури. У перші 2-3 дні після операції необхідно дотримуватись фізичного та емоційного спокою. Приймайте всі препарати згідно з призначеннями стоматолога. Важливо робити ротові ванни з антисептичним розчином, який підбере лікар, протягом перших 1-3 днів після операції. Починати чистити зуби можна через 1-2 дні після операції, використовуючи нову зубну щітку з м’якою щетиною. Спати потрібно на спині у напівсидячому положенні протягом тижня, підкладаючи подушку чи валик під верхню частину спини. Якщо у вас є цукровий діабет або гіпертонія, стежте за показниками глюкози в крові та артеріального тиску до повного загоєння післяопераційної рани.
У перші дні після операції слід уникати дотиків до прооперованої області язиком, пальцями, зубною щіткою чи іншими предметами. Не можна активно полоскати ротову порожнину у перші 3-5 днів. Жування і лежання на боці операції також заборонені до повного відновлення. Використання іригатора, електричної зубної щітки, зубочисток та зубної нитки заборонено щонайменше на сім днів. Не вживайте тверду, в’яжучу, кислу, солону, пряну, гарячу, холодну їжу, каву та міцний чай протягом тижня. Вживання алкоголю та куріння слід уникати протягом двох тижнів після операції. Не займайтеся спортом, дайвінгом, не піднімайте тяжкості та уникайте польотів на літаку протягом двох тижнів. Не перегрівайтесь, уникайте теплих та гарячих компресів, сауни, лазні, солярію та відвідування пляжу до повного загоєння тканин. У перші 1-2 тижні уникайте місць масового скупчення людей.
Можливі ускладнення після операції з остеопластики
Після операції з остеопластики можуть виникнути різні ускладнення. Одне з найпоширеніших — це кровотеча. Якщо кровотеча триває більше ніж 2-3 годин або посилюється, це може свідчити про проблему. Такі ускладнення часто пов’язані з порушенням згортання крові, прийняттям ліків, що розріджують кров (аспірин, гепарин, варфарин), а також шкідливими звичками, фізичними навантаженнями, стресами або вживанням кофеїну та алкоголю, особливо в перші дні після операції.
Іншим ускладненням може бути розходження швів. Це відбувається через неналежний догляд за раною або її перевантаження. Наприклад, пацієнт може випадково подразнити слизову оболонку їжею або спати на боці, де проводилася операція.
Інфекції — ще одне можливе ускладнення. Вони можуть виникнути через недотримання правил асептики та антисептики під час операції або через наявність хронічних запалень у роті. У післяопераційний період ризик інфікування зростає, якщо пацієнт має знижений імунітет, нехтує гігієною ротової порожнини, не проводить ротові ванни, не полоще рот або не приймає антибіотики.
Відторгнення трансплантата — серйозне ускладнення, яке може виникнути після кровотечі, розходження швів або інфікування рани. Щоб запобігти цьому, необхідно дотримуватися всіх рекомендацій лікаря під час відновлювального періоду та негайно звертатися до стоматолога при появі будь-яких скарг чи ознак проблем.
